Психолог Світлана Арефнія у програмі «Зірковий шлях» на каналі «Україна» пояснила, як розібратися з «комплексом того, хто вижив».

Декілька мільйонів людей були змушені покинути свій дім і навіть країну. Це рішення далося нелегко, українці досі відчувають провину. Адже вони змогли виїхати, а друзі, сусіди та навіть близькі люди залишилися в Україні.

За словами психолога, біженці не знають, як їм тепер поводитися. Вони постійно думають про те, що вчинили не так, як би хотілося. Звинувачують себе в тому, що не змусили рідних виїхати разом із ними. Не взяли найнеобхідніше, деякі люди навіть не встигли зачинити двері квартири. І найголовніше, вирішивши покинути країну, вони нібито зрадили Україну.

Експерт пояснила у програмі «Зірковий шлях», що з почуттям провини необхідно боротися.

«Потрібно зрозуміти дві головні умови вимушеного переселення, – сказала психолог Світлана Арефнія. – По-перше, це тимчасово. По-друге, ви рятували своє життя чи життя дітей та батьків похилого віку».

Популярні новини зараз
Помер Король Британії Чарльз ІІІ (оновлено) Зібрав долари на "чорний день" - отримай штраф: в Україні змінилися правила зберігання валюти Потрібно бути готовими: що буде з курсом долара до літа Вам знадобиться магніт: перевірте монети в гаманці – деякі можуть принести 35 000 гривень
Показати ще

Дуже важливо взяти відповідальність за своє рішення: «Я так вчинила, тому що вважала – це правильно». Треба зрозуміти, що тепер ви маєте нове життя і до нього потрібно адаптуватися. Проте втрата минулого життя не минає безболісно.

Світлана Арефнія описала п'ять стадій переживання втрати. Перша стадія – це шок, коли ви неприємно здивовані тим, що сталося, і не вірите до останнього. Друга стадія – заперечення, що такого не може бути. Потім наступають три останні стадії: агресія, депресія та прийняття.

«Кожен з нас зараз знаходиться на якомусь етапі проживання втрати. Прискорити це неможливо. Потрібен тільки час, – пояснила Світлана Арефнія. – Позбутись відчуттів, які виникають, причому хаотично, теж не вийде. Тому просто необхідно проживати їх, давати собі можливість бути в цих емоційних станах, але спиратись на тих людей, які готові вас підтримати».